НАШКІ́РНИЙ, а, е. Який виявляється на шкірі; який уражає шкіру. Марійка пішла до батька Вови Мороза, який працював головним лікарем у клініці нашкірних хвороб (Донч., V, 1957, 432).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 240.