НАШМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Шмагаючи, сильно побити. — Де вже там іграшки! Так і запорозькими киями не нашмагаєш спини й потилиці (Морд., І, 1958, 129); — Як вихор, налетів [Наливайко], ганебно мі [мені] щокою шашки боки й спину нашмагав (Ле, Наливайко, 1957, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 241.