НАЇ́ЗД, у, ч.
1. Дія за знач. наїзди́ти, наїжджа́ти. Перевантажені шини легко руйнуються при наїзді на виступаючі предмети (Підручник шофера.., 1960, 244); Подавати звуковий сигнал в населеній місцевості водій має право лише для попередження наїзду або зіткнення (Автомоб., 1957, 264).
2. Приїзд, прибуття кого-небудь у великій кількості. Літом ми зробимо знов наїзд на Вас (Л. Укр., V, 1956, 134); Завдяки третьому наїзду тих гостей, панує в Тарнові скрута (Еллан, II, 1958, 259); — Кажуть, злякалася пані чабанського наїзду, гайнула десь аж в Преображенку на весь день… (Гончар, Таврія, 1952, 207); // Приїзд кого-небудь на нетривалий час або несподівано. Серед пригод, які вносили різноманітність у наш побут, були наїзди Рабиновичевого батька (Еллан, II, 1958, 33); Ні один з таких наїздів князівських селянам не обходився без сліз (Головко, II, 1957, 236).
3. заст. Раптовий, короткочасний напад. Оце батько розкаже про наїзди на Туреччину (Мирний, II, 1954, 84); Магнати вели міжусобні війни, робили напади, або, як їх називали, "наїзди" на міста й села, грабували й розоряли їх (Іст. СРСР, І, 1957, 156); Втікачі на свій розум робили наїзди на ближчі хутори, забивали пана і знову ховалися у хащах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 51).
4. заст. Скупчення, зосередження в одному місці великої кількості людей. Саме великий наїзд… Ціле чорне подвір’я каретами., колясами та повозками заставлено (Мирний, II, 1954. 99); Чи коли й був отакий наїзд у Щербанівці, як під оцей ярмарок. Весь вигін — ярмарковище — був запруджений возами (Головко, II, 1957, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 96.