НЕБА́ВОМ, присл., діал. Незабаром, скоро. [Олеся:] Зараз після великодня померли батько, а за ними небавом і мати (Кроп., II, 1958, 300); До них наспіла вістка, що їх син вже одружився і небавом обійме якусь цивільну службу далеко від рідні (Коб., II, 1956, 266); Небавом ми кількох Дівчат нагнали, що ішли з базару Співаючи (Рильський, III, 1961, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 245.