НЕВА́ЖКО. Присл. до неважки́й 2; // у знач. присудк. сл. Не становить труднощів. Неважко уявити собі окрему кінокартину на дві серії про подорож діда Григорія на Далекий Схід в пошуках тиші й назад (Довж., І, 1958, 76); Коли серця одним горять гарячим почуттям, то спільну мову відшукать неважко тим серцям (Гонч., Вибр., 1959, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 251.