НЕВБЛАГА́ННО. Присл. до невблага́нний. Він.. невблаганно ненавидів тих, хто так чи так живе з чужої праці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 432); Чути шум зливи, що невблаганно насувається на Слободу (Шиян, Баланда, 1957, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 251.