НЕВБРА́НИЙ, а, е.
1. Який не має на собі одягу. * Образно. [Гелен:] Адже тая правда — цнотлива дуже і поважна жінка і сором їй ходити без одежі… [Кассандра:] Але й сама я жінка, отже правду я можу бачити й невбрану (Л. Укр., II, 1951, 294).
2. Який одягнений не так, як потрібно у цій обстановці.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 251.