НЕВГАМО́ВАНИЙ, а, е. Якого не вгамували, не стримали; якого но можна вгамувати, припинити. Невгамовані бджоли хмарами вились над бабою Оришкою, неначе стерегли її (Н.-Лев., IV, 1956, 198); Квітне день за вікном голубий, .. а над полем звитяжного бою невгамований спів солов’я (Гонч., Вибр., 1959, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 252.