НЕВДО́ВЗІ, присл. Те саме, що незаба́ром. Невдовзі після того, як спалили [гітлерівці] Олечку, дуже простудилася і померла Віра Сукноваленко (Хижняк, Тамара, 1959, 194); Невдовзі Ольга вже знала, що Завадка не має нормального дня. Йшов на роботу о восьмій, а виходив як коли (Вільде, Сестри.., 1958, 370); Дуже прохав би, коли ласка, одповісти мені невдовзі (Коцюб., III, 1956, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 253.