НЕВДЯ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до невдя́чний. Ще довго горіло світло і велася бесіда про недбальство, лінивство, пияцтво, зухвальство й невдячність простого люду (Кобр., Вибр., 1954, 145); Петру був настільки обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився з голови (Чаб., Балкан. весна,1960, 12) ; // Вияв недружелюбності до того, хто зробив добро. Він бажав Дорі добра, а замість того дістав невдячність (Коцюб., II, 1955, 381).
◊ Чо́рна невдя́чність — зло замість вдячності за зроблене добро. — Невже ти відповіси на мою одвертість такою чорною невдячністю? (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 254.