НЕВИБА́ГЛИВО. Присл. до невиба́гливий 1. Його кабінет було обставлено надзвичайно просто і невибагливо (Собко, Граніт, 1937, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 255.