НЕВИВО́ДНО, розм. Присл. до невиво́дний. В гіллі й під гіллям [рокити] жили невиводно І тінь заспокійна, і вогкість холодна (Щог., Поезії, 1958, 443); Треба було, щоб каганці горіли невиводно, щоб і вдень, і вночі чоловік доглядав їх та засвічував новий (Коцюб., III, 1956, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 255.