НЕВИДИ́МКА, и, ж. і ч.
1. Те, що неприступне зорові, чого не можна побачити. Шапка зветься тая — невидимка (Чуб., І, 1872, 87); Я своєю одежею.. колю панам очі. Я рад би був, щоби моя одежа сталася на той час невидимкою (Март.. Тв., 1954, 200); * У порівн. Що вже за варту виставляв пан, і з рушниць палили, ..а їй [жар-птиці] хоч би й що: як та невидимка прилетить (Юхвід, Оля, 1959, 42).
2. Маленька тонка шпилька для жіночої зачіски.
3. у знач. присл. невиди́мкою. Непомітно, приховано. Не хотілось би, щоб на моїй книжці стояв невидимкою епіграф (Л. Укр., V, 1956, 161); Ось тут десь недалеко невидимкою стежить за тобою страшна сусіда (Вас., II, 1959, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 257.