НЕВИ́ЗНАННЯ́, ви́знання́, с. Становище, коли кого-, що-небудь не визнають або не оцінюють по заслузі, належним чином. Все своє життя був він [І. В. Мічурін] майже байдужий до визнання. Але невдачі, нерозуміння, невизнання й заперечення завжди жорстоко ранили й гнітили його (Довж., Зач. Десна, 1957, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 257.