НЕВИ́ПРАВДАНИЙ, а, е. Який не має виправдання, якого не можна виправдати; необгрунтований. Солоха, здавалось, і справді загубила ритм роботи. В її руках почала з’являтись невиправдана поспішність, навіть метушня (Донч., IV, 1957, 256); Окремі мізансцени [п’єси] здаються штучними, нарочитими, невиправданими (Мист., 1, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 260.