НЕВИ́СЛОВЛЕНИЙ, а, е. Не виражений словами; не виявлений у будь-який спосіб. Глаша, ніби вгадавши її невисловлене запитання, усміхнулася (Бойч., Молодість, 1949, 71); В обличчі його, в очах було щось невисловлене, глибоко приховане (Донч., V, 1957, 533); Валя густо почервоніла і з невисловленим докором глянула на Цимбала (Жур., Звич. турботи, 1960, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 260.