НЕВИ́СОКО. Присл. до невисо́кий 1, 2, 6. Жайворонок підлетів невисоко й повиснув, мов на ниточці (Ю. Янов., II, 1954, 142); Продираючись поміж густим молодняком акації, Нєдєлін натрапив на невисоко вимощене гніздо (Логв., Давні рани, 1961, 138); Коли сержант Коломієць привів цього присадкуватого, миршавого "варяга" на зміну пораненому кулеметникові, Козаков оцінив його невисоко: тарган (Гончар, III, 1959, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 261.