НЕВИ́ШУКАНИЙ, а, е. Який не відзначається витонченістю, досконалістю, елегантністю. Дослухався [Сеспель] до слів промовців, слів простих, невишуканих, а в голові ткалися рядки, хвилювали серце, зігрівали надією (Збан., Сеспель, 1961, 307); Одягнута вона була в темно-синю спідницю і такого ж кольору жакет звичайного крою. Цей невишуканий одяг дуже пасував до її ставної постаті (Ткач, Черг. завдання, 1951, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 261.