НЕВПЕ́ВНЕНИЙ, а, е. Який не має впевненості у чому-небудь, який сумнівається в істинності чого-небудь. Початок тропаря він добре знав, що ж до кінця, то був трохи невпевнений, що скаже вірно (Добр., Ол. солдатики, 1961, 24); // Який виражає нерішучість або свідчить, що комусь бракує впевненості у чому-небудь. Чуються невпевнені голоси старовірів (Довж., І, 1958, 120); Сивий волос, голене обличчя, вицвілі очі і якісь метушливі, невпевнені рухи наркомана (Кулик, Записки консула, 1958, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 269.