НЕВПРА́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до невпра́вний. Товстий, мов натоптаний мішок, широколиций боєць тішив товаришів своєю невправністю (Ткач, Крута хвиля, 1956, 326); Він відсунув свою писанину, трохи соромлячись своєї невправності в письмі (Чорн., Визвол. земля, 1950, 108); Поетичні твори Шабленка при певній художній невправності, що пояснювалася відсутністю досвіду, відзначалися соціальною гостротою (Іст. укр. літ., І, 1954, 705).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 271.