НЕВПІЗНА́ННИЙ, а, е. Який настільки змінився, що його важко або зовсім неможливо пізнати. Забуте світом темне село Джурів за два роки радянської влади стало невпізнанним (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 92); Він з народженням дочки став просто невпізнанний, став говіркіший, привітніший, не такий категоричний в усьому, як досі (Гончар, Тронка, 1963, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 270.