НЕВРОЖА́Й, ю, ч. Поганий, низький урожай; недорід. [Кіндрат Антонович:] А пам’ятаєте, як аж два літа підряд у нас був страшенний неврожай (Кроп., II, 1958, 282); Це були гамазеї, де переховувався недоторканий запас зерна на випадок неврожаю чи якогось стихійного лиха (Донч., III, 1956, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 271.