НЕВТОРО́ВАНИЙ, НЕУТОРО́ВАНИЙ, а, е. По якому ніхто не ходив, не їздив, якого ніхто не втоптав, не вторував (про дорогу, шлях і т. ін.). Єфрейтор уткнув у сніговий замет радянську гвинтівку, з якою йшов, і ганяв за гускою по глибокому невторованому снігу (Ле, Мої листи, 1945, 53); По гірській невторованій дорозі.. поволі посувався фашистський лімузин (Рад. Укр., 28.VІІ 1959, 4); * Образно. Залюбки розповідав старець про своє життя, про людей, що стрівав на довгому, заплутаному і невторованому своєму шляху (Ів., Таємниця, 1959, 171); Прагне [Г. Майборода] йти в мистецтві неуторованими стежками (Мист., 6, 1963, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 274.