НЕВІДО́МІСТЬ, мості, ж.
1. Абстр. ім. до невідо́мий 1. Вони [думки] вливають в душу неспокій, вони страшать невідомістю майбутнього (Шиян, Баланда, 1957, 191); Невідомість найближчих хвилин темною скелею нависала над ними (Хор., Незакінч. політ, 1960, 25).
2. Відсутність відомостей, знань про кого-, що-небудь. Нема у світі гірше, як та невідомість, непевність: що ні заспокоїться, ні зажуритись добре не дасть (Вовчок, І, 1955, 232); Я вже так звик мати від тебе хоч кілька слів, хоч відкриточку, а тут нічого нема, пустка така, невідомість (Коцюб., III, 1956, 179); Зустрічі з смертю він уже давно перестав страшитися. Неприємна лише невідомість (Коз., Вісімсот.., 1953, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 263.