НЕГАРМОНІ́ЙНИЙ, а, е. Позбавлений гармонії. Наближалася досить незвичайна група, зложена з п’ятьох молодих дівчат, повбираних у сукні крикливих і негармонійних кольорів (Фр., VI, 1951, 461); В регіт увіллялось щось грізне, негармонійне, немов далекий грім (Коцюб., II, 1955, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 275.