НЕГО́ЛЕНИЙ, а, е. Який не поголився або якого не поголив хто-небудь (про обличчя, бороду і т. ін.). Одежа на ньому абияка, сорочка розхристана, чоботи порвані, .. борода неголена… (Кв.-Осн., II, 1956, 471); Береза відчув, як спалахнули його неголені щоки (Томч., Готель.., 1960, 265); // Із зарослою бородою. — Заріс чоловік, неголений та й такий, як старець (Март., Тв., 1954, 81); Вони [будьонівці ] йшли стомлені, неголені, у пошматованих боями шинелях (Чаб., Катюша, 1960, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 279.