НЕГО́РДИЙ, а, е. Якому не властиві гордість (у 3 знач.), зарозумілість, пиха; простий. — Це люди негорді, наші люди. З усім народом розмовляють (Донч., VI, 1957, 232); // Який не виражає гордості, зарозумілості, пихи. Хоча брати не забували, що вони сидять у самого пана, але і їхня недовіра починала осідати від огнистого напою і негордого слова (Стельмах, Хліб.., 1959, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 279.