НЕДА́ВНЕЧКО, пестл. Те саме, що неда́вно. Край села стояла хата поганенька, а в їй жив селянин із жінкою та з дитиною — хлопчик був невеличкий, недавнечко народився (Гр., І, 1963, 249); — Я ще не стара — п’ятдесят оце мені тільки недавнечко сповнилось (Донч., VI, 1957, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 281.