НЕДАРМА́, присл. Не без причин, не без підстав; невипадково. Який сам [батько] був — такі в його й очі; недарма кажуть: видно чоловіка по очах (Мирний, III, 1954, 19); Поїзд ішов швидко, і з Уласа, коли він визирав у вікно, зірвало картуз.. Йому здавалося, що це недарма, і він не відривав руки від кишені, в якій були пристебнуті шпилькою гроші (Тют., Вир, 1964, 53); // Не без користі, з певними наслідками; немарне. Недарма голови зложили брати мої серед полів, — червоний прапор зазорів, загартувались наші сили, щоб йти у бій на ворогів! (Гонч., Вибр., 1959, 23); Квітує сад. Це я його садив. І на душі у мене тепло й гарно, що недарма я по землі ходив (Дмит., Київські кручі, 1962, 38); // Не просто так, а з певною метою, з певним наміром. Серце її спочатку перелякалось, а потім в ньому прокинувся радісний здогад, що недарма сьогодні прийшов Дмитро до хутора (Стельмах, II, 1962, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 282.