НЕДБА́ЙЛО, а, с., розм. Те саме, що недбайли́вець. — Ой, боже мій з цим недбайлом! — крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку (Н.-Лев., II, 1956, 324); — Тільки б не попався який-небудь недбайло з запасом байдужості в сто тисяч кінських сил, такий, оком не моргнувши, зведе нанівець твою роботу (Гончар, Тронка, 1963, 274).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 282.