НЕДОБА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до недоба́чити; // у знач. прикм. Замріявся я, задивився — І чийсь недобачений сон, Мов спомин тривожний, з’явився (Воронько, Коли я.., 1962, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 285.