НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Людина, яка неприхильно, недружелюбно ставиться до кого-, чого-небудь. На світі ще не перевелися всякі злодії, злочинці і просто недоброзичливці колгоспного ладу, що можуть заподіяти артільному господарству шкоду (Добр., Тече річка.., 1961, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 287.