НЕДОВЧЕ́НИЙ, НЕДОУ́ЧЕНИЙ, а, е. Який не пройшов повного курсу якої-небудь науки, не вивчився до кінця. Нарксис Уведенський був попович з хутора Совки — недовчений семінарист, вигнаний з семінарії за участь у експропріації поштової контори на Деміївці (Смолич, Мир.., 1958, 12); Справді, він виглядав смішно, невдаха-мандрівник, що застряв у глухому містечку, наївний мрійник, недовчений ескулап (Дмит., Наречена, 1959, 17); [Вікторія:] Це ж тільки ти недоучений. Я у свій час закінчила повну середню (Мур., Радісний берег, 1961, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 290.