НЕДО́ГЛЯД, у, ч. Недостатній догляд, недбайливе ставлення до чого-небудь. Земельку позакладував [Нечипір], а грошики попропивав; а що було опріч того, то від недогляду попропадало само (Кв.-Осн., II, 1956, 102); Нерідко буває, що техніка зношується більше від недогляду, ніж від роботи. Від цього велика шкода колгоспові і державі (Хлібороб Укр., 11, 1954, 2); // Відсутність піклування, турботи про кого-небудь. Валеріан Миколайович дорікав дружину недоглядом за дітьми (Коп., Вибр., 1948, 30); За два тижні по народженні Галини померла мати її, схопивши в злиднях через недогляд породильну гарячку (Крот., Сини.., 1948, 18); // Помилка, допущена через неуважність, недосвідченість і т. ін. Не можна заперечувати того, що є в словнику і певні недогляди, і невдалі розв’язання (Рильський, III, 1956, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 290.