НЕДОДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., НЕДОДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех. Давати, видавати чого-небудь менше, ніж потрібно. — Хіба ми не знаємо, як ви недодаєте грошей, годуєте нас собачим м’ясом або здохлятиною та пацюками? (Н.-Лев., II, 1956, 214); Він був неспокійний, думав увесь час, що хтось його хоче обдурити, чогось недодати, щось затаїти (Скл., Святослав, 1959, 261); // Випускати, виготовляти продукції менше, ніж встановлено планом. — У вас добре йде робота, — сказав [начальник цеху], — а от у Саніної погана справа. Недодамо сьогодні деталей, а є спішне завдання (Донч., VI, 1957, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 291.