НЕДОМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Висловлений не до кінця, не повністю. — Не тямиш цих формул, Гордію? — співчутливо і водночас з якимось недомовленим докором спитав Ярош (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 8); // у знач. ім. недомо́влене, ного, с. Те, що не висловлюється до кінця або замовчується з певних причин. Часу було багато для того, щоб з’ясувати все нез’ясоване, уточнити неуточнене, вимовити недомовлене (Ю. Янов., II, 1954, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 295.