НЕДОМІ́РЯТИ див. недоміря́ти.
НЕДОМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і НЕДОМІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НЕДОМІ́РЯТИ, яю, яєш і НЕДОМІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. і без додатка. Відміряти чого-небудь менше, ніж необхідно, належить. Ще раз поміряв кроками і, вже впевнений, що недоміряв собі, почав орати далі, хоч його і відмовляла жінка (Стельмах, II, 1962, 136); // Продаючи, відміряти чого-небудь менше, ніж потрібно, з метою наживи. Купець той багато неправди робив: мірявши — недомірював, важивши — недоважував, дурив людей… (Григ., Вибр., 1959, 450).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 295.