НЕДОПУ́ЩЕННЯ, я, с.
1. Створення перешкоди, неможливості для здійснення, появи і т. ін. чого-небудь. У практичній боротьбі з фракційністю необхідно, щоб кожна організація партії якнайсуворіше стежила за недопущенням ніяких фракційних виступів (Ленін, 32, 1951, 211); // Уникнення чого-небудь. При вирощуванні буряків колгоспники особливо дбали про виконання всіх робіт у стислі строки і недопущення втрат (Колг. Укр., 5, 1956, 26).
2. Заборона брати участь у чомусь, займатися, користуватися і т. ін. чим-небудь. Недопущення до викладання.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 296.