НЕДОСИ́ПАТИ див. недосипа́ти1.
НЕДОСИПА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., НЕДОСИ́ПАТИ, плю, пле; мн, недоси́плють; док., перех. Насипати чого-небудь менше, ніж потрібно.
НЕДОСИПА́ТИ2, а́ю, а́єш і НЕДОСИПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НЕДОСПА́ТИ, плю́, пи́ш; мн. недоспля́ть; док. Спати менше, ніж потрібно; не висиплятися. Цілий вік отак жилося; Все життя недосипав [батрак]: Кожен рік його волосся Сивиною обсипав (Гойда, Сонце.., 1951, 58); [Геннадій:] А знаєте, по вас, нівроку, і не видно, що ви… трохи недоспали (Мороз, П’єсси, 1959, 286).
Недосипа́ти (недосипля́ти, недоспа́ти) ноче́й (ні́чок, ніч, ні́чку і т. ін.) — використовуючи не всю ніч для сну, не висиплятися. [Мар’яна:] Дожидаючи тебе, недосипала я ночі (Вас., III, 1960, 46); Я вже не одну недосипляю ніч, щоб приструнчити і втихомирити його (Стельмах, І, 1962, 605); Я до ранніх зорей Недоспала ночей, Виглядаючи вас у віконце (Бор., Тв., 1957, 125); Недосипа́ти (недосипля́ти, недоспа́ти) [ноче́й], недоїда́ти (недої́сти) [шматка́ хлі́ба] див. недоїда́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 299.