НЕДО́УК, а, ч. Недоучена, малоосвічена, погано обізнана з чим-небудь людина. — Ондечки стоїть недоук попович, що тинявсь по монастирях (Н.-Лев., IV, 1956, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 301.