НЕДОЇ́ДЕНИЙ, а, е. Який не повністю з’їли. Дивиться пан Забрьоха, що на столі недоїдені вареники (Кв.-Осн., II, 1956, 205); Цілий день я живився тільки щавлем і недоїденою вчора цибулиною (Сміл., Сашко, 1957, 152); Поклала [Явдоха] недоїдений шматок хліба і подумала про те, що за Якима, коли він пиячить, ніхто не вартує (Донч., III, 1956, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 292.