НЕДУ́ГУВАТИ, ую, уєш і рідко НЕДУ́ЖАТИ, аю, аєш, недок. Бути хворим, хворіти. Частіш ходила до нас Чайчиха, бо мати все недугувала (Вовчок, І, 1955, 234); Три тижня [тижні] недужав [Хома] (Кв.-Осн., II, 1956, 251); // чим, на що. Страждати від якої-небудь хвороби. А з осені почала моя жінка недугувати нервами (Мирний, V, 1955, 410); [Хлопець:] Тяжко я на пропасницю недугував (Л. Укр., II, 1951, 484).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 303.