НЕДУ́ЖНИЙ, а, е, розм. Те саме, що неду́жий 1. Бачить вона його .. недужного в якійсь чужій хаті, між чужими людьми (Н.-Лев., І, 1956, 72); // Який свідчить про наявність хвороби; хворобливий. На другій кроваті.. лежить хлопчик. Личко його бліде, гостре, недужне (Мирний, І, 1954, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 303.