НЕЖИТТЄЗДА́ТНИЙ, а, е. Не здатний зберігати і підтримувати життя (про живі організми). За походженням м’ята перечна є складним гібридом кількох різновидностей і дає дуже мало насіння, яке здебільшого нежиттєздатне (Ол. та ефір. культ., 1956, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 305.