НЕЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Який не має достатніх засобів існування. — Подумайте лиш, з ласки своєї: він має ще дві незабезпечені доньки дома, а той безсовісний.. так і накладає тягарі на карб родини (Коб., І, 1956, 78); // Який характеризується відсутністю достатніх засобів існування. Рік тяжкої праці, незабезпеченого життя не може промайнути блискучим метеором, — він тягнеться, на жаль, дуже довго (Л. Янов., І, 1959, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 305.