НЕЗАБУДО́ВАНИЙ, а, е. Не зайнятий будівлями (про місце, ділянку і т. ін.). На фоні незабудаваного простору мізерна фігура Бжезіцького в порівнянні з кремезними постатями селян видалася ще більш миршавою (Вільде, Сестри.., 1958, 259); Незабудована територія.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 305.