НЕЗАЛЕ́ЖНО. Присл. до незале́жний. Дід прийняв листа гордо й незалежно (Донч., VI, 1957, 12); Хлопець був худий, виснажений, але тримався незалежно (Мик., II, 1957, 416).
Незале́жно від, прийм., з род. в. — уживається при позначенні предметів, явищ, понять, які не беруться до уваги при розгортанні дії. Чим далі, тим все ясніше стає, що події розгортаються незалежно від його бажань і прагнень (Гончар, II, 1959, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 308.