НЕЗАПЕРЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до незапере́чний. Нова сила справ постала з революційного ладу з такою незаперечністю, як світ постає з світу (Довж., І, 1958, 70); Логіка Лесі Українки відгострена, як бритва, і це надає її висновкам незаперечність переконань (Рильський, III, 1956, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 309.