НЕЗАПЛА́КАНИЙ, а, е. На якому нема слідів сліз (про обличчя, очі); // На очах якого нема сліз (про людину). Нема сім’ї, немає хати, Немає брата, ні сестри, Щоб незаплакані ходили, Не катувалися в тюрмі (Шевч., II, 1963, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 309.