НЕЗАСТЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Якого нічим не накрито (про стіл, постіль і т. ін.). Поміж довгими незастеленими столами вертиться й Настя Денисенко (Стельмах, II, 1962, 316); Павло вже побачив через двері і незастелену постіль, і холодну плиту (Хор., Місто.., 1962, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 310.